- крикнути
- [кри/кнутие]
-ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
крикнути — крикну, неш, Пт. Крикнути. Однокр. до кричати … Словник лемківскої говірки
крикнути — ну, неш, док. Однокр. до кричати 1 4) … Український тлумачний словник
крикнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
зіпнути — Зіпнути: крикнути, зойкнути [XII] ревнути, крикнути, дихнути останній раз [21] ревнути, крикнути, останній раз дихнути [IV] … Толковый украинский словарь
покрикнути — ну, неш, док. 1) Те саме, що крикнути. ||Голосно, збуджено вигукнути щось. 2) на кого і без додатка. Крикнути на когось, примушуючи щось зробити … Український тлумачний словник
викрикувати — ую, уєш, недок., ви/крикнути, ну, неш, док., перех. і без додатка. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що небудь або раз у раз уривчасто кричати … Український тлумачний словник
гуконути — ну/, не/ш, док. Крикнути, покликати … Український тлумачний словник
звереснути — ну/, не/ш, док., розм. Пронизливо крикнути … Український тлумачний словник
згукнути — ну/, не/ш, док., перех., діал. Крикнути … Український тлумачний словник
кликнути — ну, неш, док. 1) перех. Однокр. до кликати. 2) неперех., рідко. Те саме, що крикнути … Український тлумачний словник